Вперше культура чаю потрапила до Грузії з Китаю в 30-ті роки XIX століття. Вона має свою історію. Князь Міха Еріставі під час подорожі по Китаю продегустував настойку чаю, яка його настільки вразила, що він вирішив, беручи до уваги схожість субтропічного клімату Китаю та Західної Грузії, вирощувати цю культуру у себе на батьківщині.

       У той час вивезення паростків чайного куща з Китаю було заборонене, тому князь пішов на хитрість, і заховав насіння чаю в своїй тростини. Тільки у такий спосіб йому вдалося вивезти за межі Китаю. Саме це заклало фундамент у  поширенні чайної культури в Грузії. Завдяки своїм унікальним смаковим і оздоровчим властивостям, грузинський чай стає надзвичайно популярним у світі.

     Згодом, князь Еріставі особисто представив зразки грузинського чаю в Санкт-Петербурзі на Міжнародній виставці в 1864 році. Саме з цих зразків і починається широке визнання дивовижних якостей грузинського чаю. Наприкінці XIX – початку XX століть зусиллями інших грузинських ентузіастів якість чаю значно зросла, і в 1899 році на паризькій виставці грузинський чай був нагороджений золотою медаллю. Цей приклад продемонстрував, що чайний кущ, вирощений в Грузії, здатний давати сировину вищої якості для подальшого виробництва таких сортів, як чорний байховий і зелений чай.

     Особливе значення виробництво грузинського чаю набуває в 20-і роки XX  століття, коли була прийнята програма розвитку чаївництва, як особливої ​​галузі економіки.

      Був заснований науково-дослідний інститут чаю і субтропічних культур в Анасеулі, де були виведені нові сорти чаю, що відрізняються особливою ніжністю і ароматом.

   Було побудовано кілька десятків чайних фабрик в різних регіонах Західної Грузії. 1986, де виробництво готової продукції досягло 150 тис. тон, плиткового чорного і зеленого – 8 тис. тон, зеленого цегельного – 9 тис. тон.

    Грузинські чаї відрізняються досить оригінальним смаком. В них можна відчути оксамитовий та терпкуватий смак і при цьому отримати приємне враження. Їх низьку екстрактивність можна було легко подолати, трохи збільшивши норму заварювання і чітко дотримуючись певних правил. За вмістом поживних речовин якісний грузинський чай не поступався багатьом відомим іноземним сортам.

Одним із значних досягнень грузинських «чаєводів» була розробка ними в 30-70-х роках різноманітних сортів зеленого чаю – понад двох десятків. Кращі з них – Букет Грузії, Грузинський Екстра, вищий сорт №125.

        У 90-ті-2000-ті роки потреба на якісний продукт була набагато нижчою, і це ледь не призвело до загибелі виробництва чаю. Паралельно була знищена велика частина плантацій, і те що залишилось на сьогоднішній день, тільки за рахунок місцевого населення та підприємств-ентузіастів.

Міжнародна статистика відзначила, що в 1993 р виробництво взагалі практично зупинилося. Війна, особливо в Абхазії, розірвала господарські зв’язки і створила хаос у виробництві.

   Але все ж роботи на деяких плантаціях були активізовані і проведено переобладнання кількох фабрик. З 1995 р німецька фірма «Мартін Бауер», відома своїми фруктовими і трав’яними чаями, веде роботу по підйому виробництва на 15 підприємствах Грузії зеленого і чорного чаю, вклавши в це значні кошти.

       Останні наявні відомості говорять про зростання в Грузії, особливо в Аджарії, уваги до потенціалу місцевого чайного виробництва. Обсяги виробленої продукції не доходять до 10 тис. тон на рік, і грузини, що не відрізняються великою пристрастю до чаю, готують її в основному для експорту. В сусідніх із Грузією країнах поставляється лише напівфабрикат чаю невисокої якості в мішках. Рідко в якому магазині на чайному прилавку можна виявити «Чай. Сорт перший № 36». Виготовлений з добірних сортів індійського та грузинського чаю.

        Тільки за останні роки було виділено кошти з боку держави на відновлення чайних плантацій, було оброблено 4500 га плантацій, що значно покращило якість сировини. Це дало можливість виробляти елітарний грузинський чай, на що є величезний попит, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

       Після здійснений в Грузії ринкових реформ (земельна реформа, приватизація чайних фабрик), з’явилися фірми, що виробляють конкурентоспроможну продукцію, внаслідок чого, виріс попит на грузинський чай.

         Основними виробниками чаю на сьогоднішній день є АТ «Картулі чай» і німецька фірма «Мартін Бауер». Остання вклала значні кошти в чайну галузь Грузії і в 1997 році зібрала 6000 тон чаю. Продукція обох фірм поставляється в основному на ринки Росії та інших країн СНД.

     В останні роки, спостерігається збільшення експорту чаю, не тільки в країнах традиційного споживання, але і в США і країнах Західної Європи.